Нервова анорексія і нервова булімія це лише дві сторони однієї медалі під назвою розлад харчової поведінки. За статистикою цими розладами страждають близько 4% жінок віком від 15 до 20 років.

У чоловіків розлади у вигляді анорексії зустрічаються значно рідше, приблизно з кожних 20 хворих лише один чоловік.

Як за нервової анорексії спостерігаються напади булімії, так і навпаки.

Розвиток недуги можна розділити на три стадії або етапи, які згодом нашаровуються один на один із підсумовуванням симптоматики:

• Емоційна стадія (характеризується гострим бажанням схуднути, відмовою від їди), тобто етап психологічного дискомфорту. Хтось із близьких чи друзів некоректно прокоментував чи неакуратно пожартував щодо зовнішності, що у свою чергу призвело до незадоволеності собою. Ось чому це захворювання 15-20 літніх і особливо дівчаток. У цьому віці молоді люди є найбільш вразливими. Вони шукають себе, і їхня зовнішність особливо для дівчаток у цей період є основою власної самовпевненості.
• Стадія харчової залежності (характеризується поперемінними змінами анорексія- булімія-анорексія), коли з’являються періоди то повної відмови від їжі, то зриви в період обжерливості, при цьому періоди можуть розтягуватися від кількох годин до декількох днів, тижнів. Найцікавіше на початку цієї стадії періоди, як правило, і досягають найбільшої тривалості, а з наростанням хвороби ці періоди і скорочуються до декількох годин. Ми можемо спостерігати таку картину: удень повна відмова від їжі, а вночі неконтрольована ненажерливість. У цій стадії ми спостерігаємо різку втрату ваги плюс початок змін із боку внутрішніх систем та органів. Розвиваються дистрофічні зміни шкіри, м’язів, внутрішніх органів (зокрема міокарда), і навіть аменорею (припинення місячних) в дівчаток. Хворі виглядають блідими та виснаженими, знижується артеріальний тиск та температура, з’являються ознаки анемії, реєструється значне зниження цукру крові, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту. Згодом при наростанні дефіциту маси хворі, як правило, повністю відмовляються від їжі, остаточно втрачають сили, перестають ходити і на жаль нерідко вмирають.
• Стадія психічного розладу внаслідок вже незворотного органічного ураження головного мозку, що характеризується нав’язливими ідеями своєї потворності з приводу власної «повноти» за величезного дефіциту маси тіла. Потрібно констатувати, що на третій стадії психіатри зазвичай ставлять діагноз шизофренія, а анорексія виставляється як супутнє захворювання.

Наостанок хочеться побажати здоров’я вам усім, любите себе та своїх близьких такими, якими ви є. Не намагайтеся лікувати поведінкові порушення насильницьким харчуванням, лікування треба починати з голови, а не зі шлунка.