“Аль коголь”, що означає “одурманюючий” або викрадач розуму, – так називають алкоголь з давніх-давен.

Про п’яні властивості спиртних напоїв люди дізналися не менш як за 8000 років до нашої ери — з появою керамічного посуду, який дав можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і винограду, що дико росте. Чистий спирт почали отримувати у 6-7 століттях араби. Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. У Європі згідно з легендою, вперше цю операцію здійснив італійський чернець алхімік Валентіус.

З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися країнами світу, насамперед за рахунок постійно зростаючого промислового виробництва алкоголю з доступної сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва тощо), внаслідок високої рентабельності.

Алкоголізм як захворювання вперше докладно описав у середині 19 ст. шведський лікар Магнус Гусі. До цього часу алкоголізм розглядався як наслідок поганого виховання, моральної розбещеності чи слабкості. Інакше висловлюючись, його вважали породженням особистих особливостей питущого, який знаходить волі відмовитися від пляшки. Поява даних про складну природу алкоголізму, особливо механізм формування біологічної залежності, призвели до зміни розуміння алкоголізму, який із середини 20 ст. став трактуватись як хвороба. Поступово ставала очевидною і вузькість винятково біологічного підходу до алкоголізму як хвороби індивіда. Нині дослідники підкреслюють соціальне коріння цього захворювання, пов’язані з особливостями як особистості алкоголіка, яке соціального оточення. Напрошується висновок-термін «алкоголізм» несе в собі два основних сенси: це і хвороба індивіда, пов’язана з його особистісною деградацією, та соціальна патологія, що характеризує деградацію суспільства в цілому.

Фахівці-наркологи б’ють на сполох: кількість людей, які страждають на алкогольну залежність, зростає з року в рік і, що найстрашніше, чималою мірою за рахунок молодих, у тому числі неповнолітніх.

Причини зловживання алкоголем різні. Одні бачать у ньому своєрідний лікувальний засіб, інші — засіб полегшення спілкування з людьми, треті — спосіб зняти психологічну напругу, відчути полегшення та радість від прийому алкоголю. Як наслідок, відбувається виникнення системи прийому алкоголю для відчуття легкості вирішення проблем. Згодом усе це призводить до нарощування дози, для досягнення тих самих відчуттів та необхідного результату. З появою епізодичних провалів пам’яті можемо констатувати початкову, т. е. стадію первинного алкоголізму, чи психологічної залежності.

Наступна стадія характеризується розвитком фізичної залежності, що призводить до появи непереборного потягу алкоголю. Відбувається втрата ситуаційного контролю, тобто прийом алкоголю можливий навіть у неприпустимій ситуації. Основна ознака алкоголізму другої стадії – це похмільний або абстинентний синдром. При цьому стають досить вираженими соматичні, вегетативні, психічні розлади (знижений настрій, пітливість серцебиття, підвищення артеріального тиску, відсутність апетиту, нудота, спрага, тремтіння в руках тощо). Алкоголізм другої стадії також проявляється зміненими форами сп’яніння: запоями, постійним або пияцтвом, що перемежується. У другій та третій стадії алкоголізму можуть з’являтися алкогольні психози. У психічній сфері алкоголіка прогресують зниження рівня особистості, втрата творчих можливостей, ослаблення інтелекту, психопатизація з афективними розладами. Маячні ідеї ревнощів, що висловлюються спочатку тільки в стані сп’яніння, надалі можуть перейти в стійке марення, вкрай небезпечне для хворого та його близьких.

Думаю, багато хто питав: чому так згубна дія алкоголю для нашого організму?

Молекули спирту після потрапляння в кров мають особливість склеювати червоні кров’яні тільця — еритроцити, які відповідають за доставку кисню та виведення вуглекислого газу в клітинах нашого організму за системою кровоносних судин. Найменші з яких капіляри в діаметрі дорівнюють діаметру еритроциту. При алкогольному сп’яніння відбувається закупорка капілярів, що у свою чергу призводить до кисневого голодування (гіпоксії) тканин всього організму, а особливо тканин головного мозку. Саме це і призводить до тих «приємних» відчуттів ейфорії та релаксації. Тривале ж і систематичне, як при хронічному алкоголізмі, голодування клітин призводить до їх відмирання, а в результаті ми спостерігаємо всі згубні наслідки алкоголізму для організму.

Ще хочу зауважити, що якщо фізичну потяг до алкоголю нинішня медицина може побороти, то боротьба з психологічною залежністю без повної відмови від вживання алкогольних напоїв раз і назавжди, на жаль, приречена на провал.

Людина зіткнулася з проблемою алкоголізму, коли навчилася виготовляти спиртні напої, і з того часу актуальність цієї проблеми лише зросла. Алкоголізм, як інаркоманія, що серйозно загрожує сучасному суспільству. Укорінившись у побуті цілком благополучної сім’ї, алкоголізм здатний зруйнувати її зсередини. Загрозу, яка прихована за склом пляшки, багато хто вже давно розуміє.