Останнім часом почастішала кількість клінічних випадків білої гарячки, і ці факти лише є наслідком, причина лежить, перш за все, у збільшенні тривалості безперервного вживання або зловживання алкоголем і в почастішанні випадків цих запоїв.

Це тільки в рекламі добре, коли наступного дня голова не болить, і відповідно можна прийняти на груди за раз більше ніж зазвичай. Я думаю мало, хто з нас замислювався над тим, що хоч голова і не болить, а токсична дія спирту на головний мозок і всю центральну нервову систему, як утім і весь організм ніхто не скасовував.

За останній рік можу відзначити різке збільшення частоти запоїв тривалістю від місяця і більше, які практично без винятку спричиняють розвиток білої гарячки, як наслідок гіперінтоксикації ЦНС при такому інтенсивному зловживанні алкоголю.

Алкогольний делірій, або delirium tremens (у перекладі з лат: божевілля, що тремтить) – форма алкогольного психозу, що розвивається (після спочатку тривалого запою, згодом, і не тривалих періодів зловживання алкоголем) зазвичай раптово на тлі синдрому відміни, т.е. кількох годин до семи діб (частіше три-чотири дні) після припинення прийому алкоголю. Характеризується занепокоєнням, дезорієнтацією, зоровими галюцинаціями, почуттям страху.

Тривалість делірію в середньому коливається від трьох днів до півтора тижня. Іноді він триває вже після того, як пройшов його стан.

Перші прояви делірію можуть привертати особливої уваги. З’являється дратівливість, тремор; хворий постійно змінює позу, то схоплюється, то знову лягає у ліжко, збиває постільну білизну.

Незабаром порушується орієнтація у часі та просторі, а також увага та здатність до концентрації. Мова робиться безладною, позбавленої сенсу. Хворий насилу сприймає звернені щодо нього питання, відповідає невпопад. Його рухи стають рвучкими, погано координованими.

Пізніше раптово з’являються галюцинації, і так само швидко зникають, іноді вони поєднуються з маренням: хворий може стверджувати, що його переслідують, мучать і навіть загрожують смертю. Наплив галюцинаторних переживань відзначається найчастіше у вечірньо-нічний час, особливо у неосвітленому приміщенні. До ранку зазвичай симптоматика йде на спад, проте надвечір за відсутності адекватного лікування вона відновлюється. Можливі швидкі коливання настрою від апатії чи сноподібного стану до найсильнішої тривоги та страху. Стан може різко змінюватися кілька разів протягом доби, причому часом людина здається абсолютно нормальним. З іншого боку, відзначаються порушення мислення, пам’яті, уваги, рахунки.

При «білій гарячці» характерна підвищена навіюваність: хворого неважко змусити читати чистий аркуш чи впізнати у незнайомця близького друга.

Це і багато іншого часто бавить близьких, та й самого хворого в моменти просвітління, і мало хто усвідомлює, що біла гарячка — це не невинний розлад психіки, а патологія, яка дуже часто закінчується не тільки втратою розуму, а й самого життя.